Бірманський тик – світло{0}}любива порода дерев. Середня річна температура його рідного середовища становить 20 градусів -27 градусів, мінімальна температура становить 2 градуси, а річна кількість опадів становить 1100-3800 мм. Він має чіткі вологий і сухий сезони і є сильно світлолюбним видом. Він може рости в червоних і латеритних грунтах, розроблених з пісковика, сланцю і граніту. Віддає перевагу глибоким, вологим, родючим і добре дренованим ґрунтам. Хвороби тикового дерева включають склеротинієву кореневу гниль, бактеріальне в’янення та іржу.
Коренева гниль: через гниття коренів здатність бірманського тика поглинати воду та поживні речовини поступово слабшає, що зрештою призводить до загибелі всієї рослини. Основна ознака - пожовтіння і в'янення всього листа. Як правило, це відбувається з кінця березня до початку квітня, з піком захворюваності в травні.
Бактеріальне в’янення: викликане *Ralstonia solanacearum*, бактерією, що належить до сімейства Solanaceae. Спочатку рослина не має аномалій у-наземних частинах, але раптово втрачає життєздатність протягом дня, і вся-наземна частина в’яне. Рослина трохи відновлюється в похмурі дні, а також рано вранці та ввечері, виглядаючи здоровою; однак незабаром він в’яне, демонструючи симптоми в’янення. Цей процес прогресує дуже швидко.
Іржа: тип захворювання рослин, що викликається іржастими грибами. Вражає листя, стебла і плоди рослин. Іржасті гриби зазвичай викликають лише локалізовану інфекцію. На уражених ділянках можуть утворюватися невеликі пустули різного кольору або пустули, чаше-форми або волосисті нарости через накопичення спор. Деякі іржасті гриби також можуть спричиняти пухлини, грубу кору, густі гілки та криві гілки на стеблах або спричиняти опадання листя, обпалені кінчики та поганий ріст. У важких випадках спорові маси щільно скупчуються, і рослина швидко гине через велику кількість води, втраченої через випаровування.